дедуктивний
ДЕДУКТИ́ВНИЙ, а, е, лог. Прикм. до деду́кція; заснований на дедукції; протилежне індуктивний.
Умовиводи бувають дедуктивні, коли думка йде від загального до часткового, і індуктивні, коли думка йде від часткового до загального (Логіка, 1953, 92);
Вона [критика] мусить бути не догматичною, а аналітичною, не дедуктивною, а індуктивною (Фр., XVI, 1955, 247).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дедуктивний — дедукти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- дедуктивний — Дедуктивный — deductive — deduktiv — заснований на дедукції; д. м е т о д — спосіб дослідження, при якому окремі положення логічно виводяться із загальних положень (аксіом, постулатів, законів). Гірничий енциклопедичний словник
- дедуктивний — -а, -е, лог. Прикм. до дедукція; заснований на дедукції; прот. індуктивний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дедуктивний — Висновний Словник чужослів Павло Штепа
- дедуктивний — дедукти́вний заснований на дедукції; ¤ д. метод – спосіб дослідження, при якому окремі положення логічно виводяться із загальних положень (аксіом, постулатів, законів). Словник іншомовних слів Мельничука