дедуктивний

Дедуктивный — deductive — deduktiv — заснований на дедукції; д. м е т о д — спосіб дослідження, при якому окремі положення логічно виводяться із загальних положень (аксіом, постулатів, законів).

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дедуктивний — дедукти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дедуктивний — -а, -е, лог. Прикм. до дедукція; заснований на дедукції; прот. індуктивний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дедуктивний — Висновний Словник чужослів Павло Штепа
  4. дедуктивний — дедукти́вний заснований на дедукції; ¤ д. метод – спосіб дослідження, при якому окремі положення логічно виводяться із загальних положень (аксіом, постулатів, законів). Словник іншомовних слів Мельничука
  5. дедуктивний — ДЕДУКТИ́ВНИЙ, а, е, лог. Прикм. до деду́кція; заснований на дедукції; протилежне індуктивний. Умовиводи бувають дедуктивні, коли думка йде від загального до часткового, і індуктивні, коли думка йде від часткового до загального (Логіка, 1953, 92)... Словник української мови в 11 томах