декламувати
ДЕКЛАМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. Виразно читати художні твори, зокрема — вірші.
Смуток щипав Вітю, і він декламує вірш (Вас., II, 1959, 182);
Він взагалі легко запам’ятовував вірші, часто декламував Пушкіна, а найбільше «Руслана й Людмилу» (М. Ол., Леся, 1960, 11);
// перен. Говорити штучно, піднесено, без проникнення в суть справи; механічно повторювати завчене.
— Те, що вона нам декламувала, це не знання! (Донч., V, 1957, 552).
Словник української мови (СУМ-11)