1. Словник української мови в 11 томах

декламувати

ДЕКЛАМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. Виразно читати художні твори, зокрема — вірші.

Смуток щипав Вітю, і він декламує вірш (Вас., II, 1959, 182);

Він взагалі легко запам’ятовував вірші, часто декламував Пушкіна, а найбільше «Руслана й Людмилу» (М. Ол., Леся, 1960, 11);

// перен. Говорити штучно, піднесено, без проникнення в суть справи; механічно повторювати завчене.

— Те, що вона нам декламувала, це не знання! (Донч., V, 1957, 552).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. декламувати — декламува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. декламувати — -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка. Виразно читати художні твори, зокрема вірші. || перен. Говорити піднесено, у пишномовній манері, без проникнення в суть справи; механічно повторювати завчене. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. декламувати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  4. декламувати — ДЕКЛАМУВА́ТИ, ЧИТА́ТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОЧИ́ТУВАТИ рідше, ВІРШУВА́ТИ заст., РЕЦИТУВА́ТИ заст.; МЕЛОДЕКЛАМУВА́ТИ (у супроводі музики). — Док.: продекламува́ти, прочита́ти, проказа́ти, прорецитува́ти. Слухали музику, Чорнота декламував вірші (Є. Словник синонімів української мови