декотрий
ДЕ́КОТРИЙ, а, е. Те саме, що де́який 1, 3.
— Я примітив, що декотрі дами міняють убрання по два й по три рази на день… (Н.-Лев., II, 1956, 394);
Забрязкотів посуд. Скрикнули жінки, декотрі з-за столу схопилися. І чоловіки занепокоїлись (Головко, II, 1957, 52);
// у знач. ім. де́котрий, рого, ч.; де́котра, рої, ж. Хто-небудь, конкретно не визначений.
Той привітає, другий на здоров’я спитає, декотрий пожартує, інший стане та свій смуток-жаль повістить (Вовчок, І, 1955, 27);
Живе там баба Терещиха, ота сама, що звуть відьмою або знахаркою, а декотрі просто брехливою бабою (Дн. Чайка, Тв., 1960, 23).
Словник української мови (СУМ-11)