декотрий

ДЕ́КОТРИЙ, а, е. Те саме, що де́який 1, 3.

— Я примітив, що декотрі дами міняють убрання по два й по три рази на день… (Н.-Лев., II, 1956, 394);

Забрязкотів посуд. Скрикнули жінки, декотрі з-за столу схопилися. І чоловіки занепокоїлись (Головко, II, 1957, 52);

// у знач. ім. де́котрий, рого, ч.; де́котра, рої, ж. Хто-небудь, конкретно не визначений.

Той привітає, другий на здоров’я спитає, декотрий пожартує, інший стане та свій смуток-жаль повістить (Вовчок, І, 1955, 27);

Живе там баба Терещиха, ота сама, що звуть відьмою або знахаркою, а декотрі просто брехливою бабою (Дн. Чайка, Тв., 1960, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. декотрий — де́котрий займенник Орфографічний словник української мови
  2. декотрий — [декотрией] м. (на) -рому /-р'ім, мн. -р'і Орфоепічний словник української мови
  3. декотрий — -а, -е. Те саме, що деякий 1), 3). || у знач. ім. декотрий, -рого, ч.; декотра, -рої, ж. Хто-небудь, конкретно не визначений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. декотрий — ХТО-НЕ́БУДЬ (яка-небудь особа — байдуже хто — з певного ряду), ХТОСЬ, ДЕ́ХТО, ДЕ́КОТРИЙ (ужив. також при підкресленні обмеженої кількості осіб з групи, спільної за якоюсь ознакою). Словник синонімів української мови
  5. декотрий — Де́котрий, -ра, -ре, де́котрого, -рому, -рій, з де́котрим і де́ з котрим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. декотрий — Декоторий, декотрий, -а, -е Нѣкоторый. К. ЧР. 296. Людей гонили силою на присягу; то й батько присягав на Унію, а декоториї не хтіли та ховались. ЗОЮР. І. 137. Не всі сплять, що хроплять, лиш декотрі. Камен. у. Инші гомонять, а декотрі понурі сидять і голів не зводять. МВ. І. 39. Словник української мови Грінченка