депеша
ДЕПЕ́ША, і, ж.
1. Термінове офіційне повідомлення; донесення.
Перед самим днем виборів надходить шифрована депеша із Львова (Фр., III, 1950, 246);
— Як справи? — Погані, — сказав стурбовано Теплицький і подав Щорсу велику депешу (Довж., Зач. Десна, 1957, 159).
2. заст. Телеграма.
[Старшина:] Стовпи ото і дріт.. По ньому ж депеші йдуть (Кроп., II, 1958, 15);
— До вас хотіли.. вислати депешу, але.. вижидають вашого повороту, не телеграфувавши (Коб., III, 1956, 182).
Словник української мови (СУМ-11)