дервіш
ДЕ́РВІШ, а, ч. Мусульманський чернець-жебрак.
Тут уже справжній схід, європейців не видко, сліпі дома [будинки] з гаремами, кав’ярні, ослики, дервіші, фрукти, зелень і чад смаженого м’яса (Коцюб., III, 1956, 348);
— Ці жінки бездітні, — пояснив гід. — Вони вірять, що святий дервіш діє й тепер, і подарує їм дітей (Минко, Намасте.., 1957, 82).
Словник української мови (СУМ-11)