1. Словник української мови в 11 томах

дервіш

ДЕ́РВІШ, а, ч. Мусульманський чернець-жебрак.

Тут уже справжній схід, європейців не видко, сліпі дома [будинки] з гаремами, кав’ярні, ослики, дервіші, фрукти, зелень і чад смаженого м’яса (Коцюб., III, 1956, 348);

— Ці жінки бездітні, — пояснив гід. — Вони вірять, що святий дервіш діє й тепер, і подарує їм дітей (Минко, Намасте.., 1957, 82).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дервіш — де́рвіш іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дервіш — -а, ч. Мусульманський чернець-жебрак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дервіш — Чернець (мохамеданський) Словник чужослів Павло Штепа
  4. дервіш — А, ч. Мусульманський чернець-жебрак. І не барись – ти завше вічний дервіш з сомнамбулічним спалахом очей. (ЗД:99). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. дервіш — де́рвіш (перс. – жебрак) мусульманський чернець-жебрак. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. дервіш — Член мусульманського містичного братства; також мандрівний аскет-жебрак. Універсальний словник-енциклопедія
  7. дервіш — Де́рвіш, -ша; -віші, -шів; де́рвіський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)