Словник української мови в 11 томах

дерев’яний

ДЕРЕВ’Я́НИЙ, а, е.

1. Прикм. до де́рево 2.

То був попросту невеличкий водопровід, зложений із грубих дерев’яних брусів (Фр., І, 1955, 367);

Зовнішній вигляд гуцульського житла є характерним прикладом дерев’яної архітектури, бо вся хата споруджена з дерева в різному його оформленні (Дерев. зодч. Укр., 1949, 14);

// Зробл. з дерева.

На миснику полив’яні миски, дерев’яні ложки (Н.-Лев., II, 1956, 413);

Під стінкою стояло дерев’яне ліжко (Шиян, Переможці, 1950, 35);

*У порівн. Спідні щелепи тряслися в нього, тверді і нерухомі, як дерев’яні (Коцюб., II, 1955, 104);

// Виконаний по дереву.

Як цяцька, красувався на цегляному підмурку будинок з ганком, оторочений навкруг дерев’яною різьбою (Стельмах, На.. землі, 1949, 64).

2. перен. Позбавлений ознак життя; нерухомий, неживий.

Він уявляв собі, що станеться з ним, коли він буде мертвий.. Кров у жилах густа і холодна, як драглі, члени витягнені, дерев’яні і не згинаються. Як з пап’є-маше (Коцюб., І, 1955, 409);

Тільки випещене лице начальника було, як і завжди, сухе, дерев’яне, а в’ їдливі очі неспокійно бігали (Вас., 1,1959, 203);

// Позбавлений емоцій; невиразний.

Голос у нього гучний, але якийсь дерев’яний. Так ніби людині зовсім байдуже, про що говорити, аби говорити (Коз., Сальвія, 1956, 140);

Намагаючись приховати своє хвилювання, він спробував було посміхнутися і сам же відчув, що посмішка вийшла дерев’яна, жалюгідна (Ряб., Жайворонки, 1957, 103).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. дерев’яний — Дерев’я́ний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)