деревій

ДЕРЕВІ́Й, ю, ч. Трав’яниста запашна лікарська рослина родини складноцвітих.

Жарко дихає материнка, п’яним духом дише деревій (Вас., І, 1959, 330);

Де-не-де білів деревій, жовтів безсмертник, пахнуть, сохнучи від спеки, васильки, ще не зчесані металом (Гончар, І, 1954, 50).

деревля́ни див. древля́ни.

Значення в інших словниках

1. деревій — дереві́й іменник чоловічого роду рослина збірн.  Орфографічний словник української мови
2. деревій — -ю, ч. Трав'яниста запашна лікарська рослина родини складноцвітих.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. деревій — Багаторічна трав'яниста рослина або напівкущ родини складноцвітих, поширена в зоні помірного клімату пн. півкулі; бл. 100 видів; в Україні найпоширеніший д. звичайний; лікарська рослина.  Універсальний словник-енциклопедія
4. деревій — ДЕРЕВІ́Й (трав'яниста лікарська рослина), КРИВА́ВНИК (КРОВА́ВНИК) розм. Понуро дивився Варчук на білу квітку деревію, по якій сонно повзала оса (М. Стельмах); Де ступить (дівчина) — з-під ноги порскає ромен, куди кине оком, там з'явиться деревій, або кривавник (Б. Харчук).  Словник синонімів української мови
5. деревій — Дереві́й, -ві́ю, -ві́єві, -ві́єм  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. деревій — Деревій, -вію м. раст.: а) Achilla Millefolium, деревей. Мил. 35. б) Hypericum perforatum. Лв. 99. см. бождеревок.  Словник української мови Грінченка