деревце

ДЕРЕВЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до де́рево 1.

Щепи росли наче з води.., і деревця під осінь мали міцний, дебелий вигляд (Юним мічур.., 1955, 13);

Марина полила деревце з обох цеберок (Головко, Літа.., 1956, 142);

*У порівн. Зігнулась [Світлана], як.. деревце, Що десь одиноко стояло на зрубі… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 277).

Значення в інших словниках

1. деревце — дере́вце́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. деревце — [деиреўцеи] -ўц'а, мн. -ўц'а, -евеиц' і [деиреўцеи] -ўц'а, мн. -ўц'а, -еивец'  Орфоепічний словник української мови
3. деревце — -я, с. Зменш.-пестл. до дерево 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. деревце — деревце́ різдвяна ялинка (ст): Наближалося свято Різдва, а з ним ялинка – “святе деревце”. Свято це відбувалося в той спосіб, що як всюди, так і в нас засідала ціла родина до Святої вечері...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. деревце — Деревце́, -ця́, -вцю́; -ревця́, -ве́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. деревце — Деревце, -ця с. 1) ум. отъ дерево. Червоная калинонька, білеє деревце. Мет. 64. 2) Часть плуга. 3) Свадебное деревцо. см. гільце.  Словник української мови Грінченка