держилюд

ДЕРЖИЛЮ́Д, а, ч., зневажл., рідко. Те саме, що держимо́рда.

Не боюсь я царів держилюдів, — Хоч у них є солдати й гармати (Фр., XI, 1952, 8);

Хай тебе грім покара, Держилюде, що родишся катом! (Граб., І, 1959, 469).

Значення в інших словниках

1. держилюд — держилю́д іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови