дерзнути
ДЕРЗНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., уроч. Однокр. до дерза́ти.
Взялися завзяті, дерзнули, І успіх — у всіх на виду. По всій Україні почули: — Тернопільці — в першім ряду! (С. Ол., Вибр., 1959, 222);
[Саричев:] Російські океанографи дерзнули провірити «непогрішимі істини» (Довж., Зач. Десна, 1957, 408).
Словник української мови (СУМ-11)