детектив
ДЕТЕКТИ́В, ч.
1. род. а. У капіталістичних країнах — агент таємної служби розшуку.
Серед верховинців стояли й нишпорили по всьому Хусту ще й сотні детективів — у одязі лісорубів, у верховинському чабанському вбранні і навіть — у чорних рясах отців василіянів… (Скл., Карпати, II, 1954, 8).
2. род. у. Літературний твір або кінофільм, присвячений розкриттю заплутаної таємниці, як правило, пов’язаної зі злочином.
Значною популярністю користуються в світі автори пригодницького жанру, а також детективу (Веч. Київ, 25.УІІ 1957, 4).
Словник української мови (СУМ-11)