деїзм

ДЕЇ́ЗМ, у, ч., філос. Ідеалістичне вчення, яке визнає бога першопричиною світу, але заперечує його втручання в явища природи і суспільного життя.

Значення в інших словниках

1. деїзм — деї́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. деїзм — -у, ч., філос. Ідеалістичне вчення, яке визнає Бога першопричиною світу, але заперечує його втручання в явища природи і суспільного життя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. деїзм — (англ. deism, від лат. deus – бог) релігійно-філософське вчення, яке визнає бога першопричиною світу, але заперечує його втручання в явища природи й суспільного життя.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. деїзм — Комплекс філософських і теологічних поглядів, світоглядна позиція, згідно з якою Бог, створивши Всесвіт і обдарувавши матерію здатністю до саморозвитку за встановленими для неї законами, відтоді не втручається в долю світу, залишивши природу її власному розвитку.  Універсальний словник-енциклопедія
5. деїзм — ДЕЇЗМ (від лат. Deus — Бог, Божество) — релігійно-філософське вчення, що виникло в Англії в XVII ст. і найбільшого поширення набуло в епоху Просвітництва. Термін було введено социніанами (див.  Філософський енциклопедичний словник
6. деїзм — Деї́зм, -му, -мові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)