дзенькіт
ДЗЕ́НЬКІТ, коту, ч. Те саме, що дзе́нькання.
Ежен тривожним ухом ловив усякий шелест, замираючий дзенькіт фіакрських дзвінків (Фр., І, 1955, 344);
З спальні долітав грюкіт, жалібний дзенькіт розбитої шибки (Шиян, Баланда, 1957, 47).
Словник української мови (СУМ-11)