дзуміти

ДЗУМІ́ТИ, ми́ть, недок., розм. Те саме, що дзижча́ти.

Комарі жадібно накинулись на юнака. Вони гули, співали, дзуміли на тисячу ладів — тонко, басовито, одні — протяжно, інші — похапцем (Донч., III, 1956, 301).

Значення в інших словниках

1. дзуміти — дзумі́ти дієслово недоконаного виду дзижчати розм.  Орфографічний словник української мови
2. дзуміти — -мить, недок., розм. Те саме, що дзижчати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дзуміти — див. дзижчати  Словник синонімів Вусика
4. дзуміти — ДЗИЖЧА́ТИ (перев. про комах — видавати одноманітні тремтливі звуки при польоті, швидкому рухові), ЗУМКОТІ́ТИ, ДЗВЕНІ́ТИ, ДЗИНЧА́ТИ розм., ДЗУМІ́ТИ розм.; БРИНІ́ТИ, ДЗЕЛЕНЧА́ТИ розм. (дзвінко); ФУРЧА́ТИ розм., ХУРЧА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови