1. Словник української мови в 11 томах

дзуміти

ДЗУМІ́ТИ, ми́ть, недок., розм. Те саме, що дзижча́ти.

Комарі жадібно накинулись на юнака. Вони гули, співали, дзуміли на тисячу ладів — тонко, басовито, одні — протяжно, інші — похапцем (Донч., III, 1956, 301).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзуміти — дзумі́ти дієслово недоконаного виду дзижчати розм. Орфографічний словник української мови
  2. дзуміти — -мить, недок., розм. Те саме, що дзижчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзуміти — див. дзижчати Словник синонімів Вусика
  4. дзуміти — ДЗИЖЧА́ТИ (перев. про комах — видавати одноманітні тремтливі звуки при польоті, швидкому рухові), ЗУМКОТІ́ТИ, ДЗВЕНІ́ТИ, ДЗИНЧА́ТИ розм., ДЗУМІ́ТИ розм.; БРИНІ́ТИ, ДЗЕЛЕНЧА́ТИ розм. (дзвінко); ФУРЧА́ТИ розм., ХУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови