дзяволити

ДЗЯВОЛИ́ТИ, и́ть, недок. Те саме, що дзя́вкати.

Ой не ходи коло хати та не дратуй цуценяти, бо цуценя дзяволить (Сл. Гр.);

Собачка не давався до рук, ховався десь під безпорадним старим і гавкав, дзяволив, скавучав (Загреб., Європа. Захід, 1961, 268).

Значення в інших словниках

1. дзяволити — дзяволи́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дзяволити — див. скавучати  Словник синонімів Вусика
3. дзяволити — ГА́ВКАТИ (про собак, лисиць і т. ін. — видавати гавкіт), ГАВКОТІ́ТИ, БРЕХА́ТИ розм.; ДЗЯ́ВКАТИ, ДЗЯВКОТІ́ТИ, ДЗЯВОЛИ́ТИ, ЦЯ́ВКАТИ розм. (про маленького собаку, щеня, лисицю тощо — пискливо); РЯ́ВКАТИ розм. (грубо, грізно); ГВАЛТУВА́ТИ, ВАЛУВА́ТИ (перев.  Словник синонімів української мови
4. дзяволити — Дзяволити, -лю, -лиш гл. = дзявкати. Чи чуєте, цуценя дзяволить? Г. Барв. 7. Ой не ходи коло хати та не дратуй цуценяти, бо цуценя дзяволить. Мил. 103.  Словник української мови Грінченка