дзінь

ДЗІНЬ, ДЗІНЬ-ДЗІ́НЬ, виг. Те саме, що дзень.

Сама [пані] як схопить дзвінок! по всіх покоях — дзінь-дзінь! Повбігали дівчата й хлопці (Вовчок, І, 1955, 76);

Хомутець, дуга в окрасі, і вудила — дзінь та дзінь, попасом іде Донбасом в збруї вимащеній кінь (Руд., Дон. зорі, 1958, 110).

Значення в інших словниках

1. дзінь — дзінь вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. дзінь — дзінь-дзінь, виг. Те саме, що дзень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дзінь — Дзінь; дзінь-дзі́нь, виг.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)