дибати
ДИ́БАТИ, аю, аєш, недок. Повільно і важко або невміло переставляти ноги.
Дибає [пасічник] старечою ступою попід гаєм з тиквою по воду до копанки (Н.-Лев., І, 1956, 154);
Вона ледве-ледве вміла спинатися на ноги і дибала навколо своєї мами (Ю. Янов., II, 1954, 43);
Тонкими тремтячими ніжками дибало [лоша] до них і довірливо йшло в руки бійців (Гончар, І, 1954, 123);
// Ходити на дибах, милицях і т. ін.
Плавно дибає каліка на прудких милицях (Довж., Зач. Десна, 1957, 5);
Настав кінець фашизму. А ти, Марку, вже не будеш добивати його в самому лігві: дибай на костурах.. до своєї хати (Стельмах, Правда.., 1961, 18).
Словник української мови (СУМ-11)