диби

ДИ́БИ, диб, мн. (одн. ди́ба, и, ж.). Дві довгі жердини з набитими на них приступками, на які стають і ходять, переставляючи жердини.

Декотрі [хатки].. були підперті од низу височенькими стовпами.. Здається тобі, що вони стоять або на дибах, або на химерних ногах (Н.-Лев., І, 1956, 49);

Тук-тук — повільно стукало щось на ганку, мов ішло щось на дибах (Вас., II, 1959, 61).

◊ На диби́ става́ти (зво́дитися і т. ін.): а) ставати (зводитися і т. ін.) на задні ноги.

Булані від несподіванки з хропінням звелися на диби, скрутилися і рвонулись на зруб (Стельмах, Хліб.., 1959, 99);

б) вертикально, сторч ставати (зводитися і т. ін.).

Сапери-підривники підкладали під порожні доти десятки кілограмів толу, і доти з веселим ревом підіймалися з землі і майже цілі ставали на диби (Гончар, І, 1954, 53);

в) чинити опір, збуджено протидіяти, заперечувати проти чого-небудь.

Тут стала на диби й Орися. Вона категорично відмовилася грати дівчину, подружку Оксани (Вільде, Повнол. діти, 1960, 293).

Значення в інших словниках

1. диби — ди́би множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. диби — диб, мн. (одн. диба, -и, ж.). Дві довгі жердини з набитими на них приступками, що на них стають і ходять, переставляючи жердини. На диби ставати зводитися і т. ін. — а) ставати (зводитися і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. диби — Дерев'яні колоди з отворами для рук і ніг; їх використовували у середньовіччі та в нові часи як знаряддя покарання переважно селян і міщан.  Універсальний словник-енциклопедія
4. диби — ДИ́БИ (дві довгі жердини з набитими приступками, на яких ходять), ХОДУ́ЛІ, ХІ́ДЛІ діал., ХІДЛЯКИ́ діал. Він, обіп'явшись білим простирадлом та ставши на сукуваті диби-ходулі, ішов по садках полохати закоханих (О.  Словник синонімів української мови
5. диби — Диби, -бів ж. мн. 1) Ходули. Левиц. Пов. 90. 2) Колодки, деревянныя бревна съ отверстіями внутри, куда вкладываются ноги арестантовъ. КС. 1885. X. 231. Забили їх у диби. Рудч. Ск. І. 210.  Словник української мови Грінченка