диби

ДИ́БИ (дві довгі жердини з набитими приступками, на яких ходять), ХОДУ́ЛІ, ХІ́ДЛІ діал., ХІДЛЯКИ́ діал. Він, обіп'явшись білим простирадлом та ставши на сукуваті диби-ходулі, ішов по садках полохати закоханих (О. Гончар); Паничі учаться на хідлях ходити (Словник Б. Грінченка).

КОЛОДКИ́ (КОЛО́ДКА рідше) (масивні дерев'яні пристрої, які надівали колись на ноги, руки й шию в'язня), КОЛО́ДИ (КОЛО́ДА рідше), ДИ́БИ (ДИ́БА рідше) (на руки або ноги). Він згадав, як призначених в рекрути в'язали, брали в колодки, щоб вони не втекли і не наклали на себе рук, доки не поголять їм чуби (М. Коцюбинський); Забили прадіда в колоду й кинули в монастирську тюрму (В. Кучер); Нещасливих міщан пороздягали, пов'язали їм руки, забили ноги в диби (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. диби — ди́би множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. диби — диб, мн. (одн. диба, -и, ж.). Дві довгі жердини з набитими на них приступками, що на них стають і ходять, переставляючи жердини. На диби ставати зводитися і т. ін. — а) ставати (зводитися і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. диби — Дерев'яні колоди з отворами для рук і ніг; їх використовували у середньовіччі та в нові часи як знаряддя покарання переважно селян і міщан.  Універсальний словник-енциклопедія
4. диби — ДИ́БИ, диб, мн. (одн. ди́ба, и, ж.). Дві довгі жердини з набитими на них приступками, на які стають і ходять, переставляючи жердини. Декотрі [хатки].. були підперті од низу височенькими стовпами..  Словник української мови в 11 томах
5. диби — Диби, -бів ж. мн. 1) Ходули. Левиц. Пов. 90. 2) Колодки, деревянныя бревна съ отверстіями внутри, куда вкладываются ноги арестантовъ. КС. 1885. X. 231. Забили їх у диби. Рудч. Ск. І. 210.  Словник української мови Грінченка