дивацький

ДИВА́ЦЬКИЙ, а, е. Власт. дивакові; дивний, чудний.

І придумав днів за п’ять Витівку дивацьку: Порішив «скомплектувать» Шахту… холостяцьку (С. Ол., Вибр., 1959, 208).

Значення в інших словниках

1. дивацький — дива́цький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дивацький — -а, -е. Власт. дивакові; дивний, чудний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дивацький — див. дивак; химерний  Словник синонімів Вусика
4. дивацький — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал.  Словник синонімів української мови