Значення в інших словниках
-
дивацький —
дива́цький прикметник
Орфографічний словник української мови
-
дивацький —
-а, -е. Власт. дивакові; дивний, чудний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дивацький —
ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал.
Словник синонімів української мови
-
дивацький —
ДИВА́ЦЬКИЙ, а, е. Власт. дивакові; дивний, чудний. І придумав днів за п’ять Витівку дивацьку: Порішив «скомплектувать» Шахту… холостяцьку (С. Ол., Вибр., 1959, 208).
Словник української мови в 11 томах