дик
ДИК, а, ч., зах. Дикий кабан; вепр.
— У діброві дики стадами ходять (Фр., VII, 1951, 323);
Данило був сьогодні неуважним. Вже два рази пропустив дика (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 276).
Словник української мови (СУМ-11)ДИК, а, ч., зах. Дикий кабан; вепр.
— У діброві дики стадами ходять (Фр., VII, 1951, 323);
Данило був сьогодні неуважним. Вже два рази пропустив дика (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 276).
Словник української мови (СУМ-11)