дик
дик 1. дикий кабан (ср, ст): Вуйко Соловій був пристрасним стрільцем, чи то на заяці, серни чи дики. Навіть у церкві під час відправи сусід давав знак вуйкові, що дики появилися на полі, то Служба Божа тривала набагато коротше (Криницька)
2. відлюдькувата людина; дикун (ср, ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт