дилогія

ДИЛО́ГІЯ, ї, ж. Два твори одного автора, пов’язані єдністю задуму.

Роман «Перекоп», що з’явився через кілька років після «Таврії», став другою, завершальною книгою дилогії (Про багатство л-ри, 1959, 205).

Значення в інших словниках

1. дилогія — дило́гія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. дилогія — -ї, ж. 1》 У давньогрецькому театрі – двоактна драма. 2》 Два твори одного автора, пов'язані єдністю задуму, сюжетом і персонажами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дилогія — • дилогія (від грец. δίς — двічі та λόγος — слово) 1) У давньогрец. театрі драма на два акти. 2) Два самостійні твори, пов'язані між собою єдиним ідейним задумом, спільним гол. героєм, зображенням певної істор. епохи.  Українська літературна енциклопедія
4. дилогія — дило́гія (від ди... і ...логія) 1. Двозначність. 2. Два самостійні твори, пов’язані задумом, сюжетом і персонажами. 3. В давньогрецькому театрі – двоактна драма.  Словник іншомовних слів Мельничука