Словник української мови в 11 томах

димавка

ДИ́МАВКА, и, ж., діал. Ручка, держак біля ковальського міха або коло насоса, яким качають воду з криниці.

Димавка — держално в насоса, яким тягнуть воду з криниці (Фр., І, 1955, 426).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. димавка — Ди́мавка: — держално в насоса, яким тягнуть воду з криниці, або в ковальського міха (Ів.Фр.) [I] — держално ковальського міха [21] — ручка, держак біля ковальського міха або насоса, яким качають воду з криниці [15] ди́мавка: рычагъ у насоса или у кузнечныхъ мѣховъ [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
  2. димавка — ди́мавка іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
  3. димавка — -и, ж., діал. Ручка, держак біля ковальського міха або коло насоса, яким качають воду з криниці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. димавка — див. держак  Словник синонімів Вусика