димно

ДИ́МНО, присл. З димом, димлячи.

Завод залізом димно дзенькав (Сос., Щастя.., 1962, 252);

// у знач. присудк. сл.

У Києві огонь горить, в Дорогинці димно; Як убили Саливона — Усім панам дивно (Нар. лірика, 1956, 113)."

Значення в інших словниках

1. димно — ди́мно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. димно — присл. З димом, димлячи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. димно — Димно нар. Дымно. Не топила, не курила, — по сінечках димно. Мет. 16.  Словник української мови Грінченка