димно
ДИ́МНО, присл. З димом, димлячи.
Завод залізом димно дзенькав (Сос., Щастя.., 1962, 252);
// у знач. присудк. сл.
У Києві огонь горить, в Дорогинці димно; Як убили Саливона — Усім панам дивно (Нар. лірика, 1956, 113)."
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
-
димно —
ди́мно прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
димно —
присл. З димом, димлячи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
димно —
Димно нар. Дымно. Не топила, не курила, — по сінечках димно. Мет. 16.
Словник української мови Грінченка