димно
Димно
нар. Дымно. Не топила, не курила, — по сінечках димно. Мет. 16.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- димно — ди́мно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- димно — присл. З димом, димлячи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- димно — ДИ́МНО, присл. З димом, димлячи. Завод залізом димно дзенькав (Сос., Щастя.., 1962, 252); // у знач. присудк. сл. У Києві огонь горить, в Дорогинці димно; Як убили Саливона — Усім панам дивно (Нар. лірика, 1956, 113)." Словник української мови в 11 томах