динька

ДИ́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ди́ня.

— Да-а, диня!..Непогана динька!. (Донч., VI, 1957, 140).

Значення в інших словниках

1. динька — ди́нька іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ди́ньки  Орфографічний словник української мови
2. динька — -и, ж. Зменш.-пестл. до диня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. динька — Декоративний елемент у вигляді кулі або овоїду, яким прикрашалися поділені по горизонталі на частки колони, різьблені стовпи, дверні портали і наличники вікон в архітектурі Московії XVI–XVII ст.  Архітектура і монументальне мистецтво
4. динька — Диня, -ні ж. раст. Дыня. Cucumis Melo. ЗЮЗО. І. 120. Бодай твої кавуни та побили табуни, бодай твої дині та поїли свині. Чуб. V. 1177. Различн. породы дынь: дрислівка, дубівка. Кв. II. 239, зімівка, качанка, липівка, татарка (см.). ум. динька. Рудч. Ск.  Словник української мови Грінченка