Значення в інших словниках
-
динька —
ди́нька іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ди́ньки
Орфографічний словник української мови
-
динька —
ДИ́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ди́ня. — Да-а, диня!..Непогана динька!. (Донч., VI, 1957, 140).
Словник української мови в 11 томах
-
динька —
Декоративний елемент у вигляді кулі або овоїду, яким прикрашалися поділені по горизонталі на частки колони, різьблені стовпи, дверні портали і наличники вікон в архітектурі Московії XVI–XVII ст.
Архітектура і монументальне мистецтво
-
динька —
Диня, -ні ж. раст. Дыня. Cucumis Melo. ЗЮЗО. І. 120. Бодай твої кавуни та побили табуни, бодай твої дині та поїли свині. Чуб. V. 1177. Различн. породы дынь: дрислівка, дубівка. Кв. II. 239, зімівка, качанка, липівка, татарка (см.). ум. динька. Рудч. Ск.
Словник української мови Грінченка