динячий

ДИ́НЯЧИЙ, рідко ДИ́НЬОВИЙ, а, е. Прикм. до ди́ня.

Гавань в Одеськім порту так і звалась Кавунною… І ось з тієї кавунної та динячої «Золотої лінії» і вийшов юнак Дорошенко у широкий світ (Гончар, Тронка, 1963, 151).

Значення в інших словниках

1. динячий — ди́нячий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. динячий — диневий, -а, -е. Прикм. до диня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. динячий — Ди́нячий, -ча, -че; -нячі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. динячий — Динячий, -а, -е Дынный. Диняче бадилля. Левиц. Пов. 370. Динячі кабачки. Мнж. 170.  Словник української мови Грінченка