1. Словник української мови в 11 томах

динячий

ДИ́НЯЧИЙ, рідко ДИ́НЬОВИЙ, а, е. Прикм. до ди́ня.

Гавань в Одеськім порту так і звалась Кавунною… І ось з тієї кавунної та динячої «Золотої лінії» і вийшов юнак Дорошенко у широкий світ (Гончар, Тронка, 1963, 151).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. динячий — ди́нячий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. динячий — диневий, -а, -е. Прикм. до диня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. динячий — Ди́нячий, -ча, -че; -нячі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. динячий — Динячий, -а, -е Дынный. Диняче бадилля. Левиц. Пов. 370. Динячі кабачки. Мнж. 170. Словник української мови Грінченка