1. Словник української мови в 11 томах

дипкур’єр

ДИПКУР’Є́Р, а, ч. Скорочення: дипломатичний кур’єр.

На борту своєму мали вони [літаки] міністрів, дипкур’єрів, послів, юристів, генералів, комерсантів… (Рибак, Час.., 1960, 310);

Прибіг до Стецька дипкур’єр: — Вас на прем’єра призначено! (Вишня, І, 1956, 269).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дипкур’єр — Дипкур’є́р, -ра; -є́ри, -рів = дипломати́чний кур’є́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)