диркання

ДИ́РКАННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням диркати і звуки, утворювані цією дією.

Кулеметне диркання все віддалялося й віддалялося, доки й зникло (Юрій Яновський, Мир, 1956, 150).

Значення в інших словниках

1. диркання — ДИ́РКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ди́ркати і звуки, утворювані цією дією. Несподівано ми вийшли на якусь велику вулицю. Тут люди миготіли швидше й частіше. В сивій каламуті стояв рев, свист, дзвінки, диркання рогів (В.  Словник української мови у 20 томах