дисбаланс

ДИСБАЛА́НС, у, ч. Неврівноваженість деталі, що виникає в результаті несиметричного розташування маси відносно осі її обертання.

Неврівноваженість автомобільного колеса, так званий дисбаланс, збільшує спрацювання ходової частини автомобіля (Хлібороб Укр., 7, 1964, 23).

Значення в інших словниках

1. дисбаланс — дисбала́нс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дисбаланс — -у, ч. 1》 Неврівноваженість деталі, що виникає внаслідок несиметричного розташування маси відносно осі її обертання. 2》 Відсутність необхідного, правильного співвідношення чого-небудь. Дисбаланс ресурсів. Дисбаланс у торгівлі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дисбаланс — дисбала́нс (від дис... і баланс) неврівноваженість обертових деталей машини щодо їхньої осі.  Словник іншомовних слів Мельничука