дисгармонійний

ДИСГАРМОНІ́ЙНИЙ, а, е, книжн. Який є дисгармонією.

Інколи можна почути нарікання на те, що схрещування рисистих і важковозних коней дає приплід дисгармонійної будови (Конярство, 1957, 93).

Значення в інших словниках

1. дисгармонійний — дисгармоні́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дисгармонійний — -а, -е, книжн. Який є дисгармонією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дисгармонійний — НЕМИЛОЗВУ́ЧНИЙ (про звуки, звучання — неприємний для слуху), НЕБЛАГОЗВУ́ЧНИЙ рідко; КАКОФОНІ́ЧНИЙ книжн. (який болісно вражає слух); ДИСГАРМОНІ́ЙНИЙ (з порушенням гармонійного поєднання звуків).  Словник синонімів української мови