1. Словник української мови в 11 томах

дисгармонійний

ДИСГАРМОНІ́ЙНИЙ, а, е, книжн. Який є дисгармонією.

Інколи можна почути нарікання на те, що схрещування рисистих і важковозних коней дає приплід дисгармонійної будови (Конярство, 1957, 93).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дисгармонійний — дисгармоні́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дисгармонійний — -а, -е, книжн. Який є дисгармонією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дисгармонійний — НЕМИЛОЗВУ́ЧНИЙ (про звуки, звучання — неприємний для слуху), НЕБЛАГОЗВУ́ЧНИЙ рідко; КАКОФОНІ́ЧНИЙ книжн. (який болісно вражає слух); ДИСГАРМОНІ́ЙНИЙ (з порушенням гармонійного поєднання звуків). Словник синонімів української мови