дисидент
ДИСИДЕ́НТ, а, ч., заст. Віровідступник.
Замість віротерпимості до дисидентів інтереси країни твердо висунули на порядок денний релігійну унію (Ле, Наливайко, 1957, 26).
Словник української мови (СУМ-11)ДИСИДЕ́НТ, а, ч., заст. Віровідступник.
Замість віротерпимості до дисидентів інтереси країни твердо висунули на порядок денний релігійну унію (Ле, Наливайко, 1957, 26).
Словник української мови (СУМ-11)