дифірамб

ДИФІРА́МБ, а, ч.

1. У стародавній Греції — урочиста хорова пісня на честь бога Діоніса;

//Літературний жанр, близький до оди або гімну.

Його [О. Маковея] лірична муза, мабуть, не звикла складати оди, панегірики та дифірамби (Письмен. зблизька, 1958, 148);

Ми пишемо історію, а не ювілейний дифірамб, і тому не можемо обходити мовчанкою хитання і помилки поета (Поезія.., 1956, 41).

2. перен. Перебільшена похвала.

Тільки мама часом критикує гостріше, а Миша то смішить мене навіть своїми дифірамбами (Л. Укр.,У, 1956, 76);

В їхніх [кореспондентів] щедро оплачених дифірамбах Асканія виступала романтичним островом (Гончар, Таврія.., 1957, 99).

Співа́ти дифіра́мби — надмірно захвалювати; вихваляти.

М. Полевой співав дифірамби слабенькій і нині цілком забутій п’єсі К. Тополі [«Чари»] (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 237);

Коли Хома занадто вже розходився, співаючи дифірамби своїм мінометам, хтось навіть осадив його (Гончар, І, 1954, 371).

Значення в інших словниках

1. дифірамб — дифіра́мб іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дифірамб — Дифірамб – в Стародавній Греції спочатку урочиста хорова пісня на честь бога вина Діоніса (Вакха). Пізніше став літературною формою, близькою до оди і гімна, наприклад дифірамби Піндара і Аріона (VI-V ст. до н. е.).  Словник крилатих висловів
3. дифірамб — -а, ч. 1》 У Стародавній Греції – урочиста хорова пісня на честь бога Діоніса. || Літературний жанр, близький до оди або гімну. 2》 перен. Перебільшена похвала. Співати дифірамби — надмірно захвалювати; вихваляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дифірамб — (гр. dithyrambos) — давньогрецька урочиста пісня для заспівувача з хором на честь бога Діонісія.  Словник-довідник музичних термінів
5. дифірамб — • дифірамб (грец. διθύραμβος) - жанр давньогрец. хорової лірики, первісно — гімн Діонісу, пізніше — пісня, що уславлювала й інших богів та героїв. Суттєвою жанровою ознакою Д. в діалог між хором і заспівувачем-корифеєм. Згодом...  Українська літературна енциклопедія
6. дифірамб — дифіра́мб (грец. διθύραμβος) 1. Жанр античної лірики; хвалебні твори на честь богів і героїв. 2. Переносно – надмірна похвала.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. дифірамб — співа́ти дифіра́мби кому, чому. Захвалювати кого-небудь, вихваляти щось. — Твір завжди викликає запальні суперечки,— одні не згоджуються з автором, інші співають йому дифірамби (П. Колесник).  Фразеологічний словник української мови
8. дифірамб — ПОХВАЛА́ (добрий, похвальний відгук про когось, щось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, СХВА́ЛЕННЯ, ХВАЛЬБА́ розм., ПОХВАЛЬБА́ розм.; КОМПЛІМЕ́НТ (підкреслена, захоплена, іноді перебільшена), ДИФІРА́МБИ (ДИФІРА́МБ рідше), ПАНЕГІ́РИК, МАДРИГА́Л (перев. книжн., підсил.  Словник синонімів української мови