дифірамбічний
ДИФІРАМБІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до дифіра́мб 1.
Чую, що таки не видержу і впаду в ліричний, дифірамбічний тон і, замість аналізувати, почну оспівувати свого героя (Фр., III, 1950, 260).
Словник української мови (СУМ-11)ДИФІРАМБІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до дифіра́мб 1.
Чую, що таки не видержу і впаду в ліричний, дифірамбічний тон і, замість аналізувати, почну оспівувати свого героя (Фр., III, 1950, 260).
Словник української мови (СУМ-11)