дихавиця
ДИХАВИ́ЦЯ, і, ж., зах. Астма.
Де-небудь стане [мати] з газдинями на вулиці чи коло церкви, то й зараз наводить на це, що дихавицю має (Кобр., Вибр., 1954, 191);
[Недужі:] — А мені ноги одібрало. — Мене ж дихавиця мучить… (Мам., Тв., 1962, 147).
Словник української мови (СУМ-11)