дихавичний

ДИХАВИ́ЧНИЙ, а, е, зах. Хворий на дихавицю.

Дяк у них був старий і дихавичний (Фр., VIII, 1957, 19).

Значення в інших словниках

1. дихавичний — Дихави́ця, дихави́чний: — астма [21] — хворий на задуху, астматичний [V]  Словник з творів Івана Франка
2. дихавичний — дихави́чний прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
3. дихавичний — -а, -е, зах. Хворий на дихавицю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дихавичний — АСТМАТИ́ЧНИЙ (характерний для астми; хворий на астму), ЯДУ́ШЛИВИЙ, УДУ́ШЛИВИЙ, ЯДУ́ШНИЙ розм., ДИХАВИ́ЧНИЙ зах. Він дихав шумним астматичним подихом (З. Тулуб); Ядушливий кашель; Дяк у них був старий і дихавичний (І. Франко).  Словник синонімів української мови
5. дихавичний — Дихавичний, -а, -е 1) Удушливый, страдающій одышкой. Дихавичний чоловік. НВолын. 2) Больной запаломъ (о лошади). Дихавична конячка. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка