дихавиця

Дихавиця, -ці

ж.

1) Удушье, одышка.

2) Запалъ у лошадей.

3) Болотистое мѣсто. Вх. Лем. 410.

Значення в інших словниках

1. дихавиця — Дихави́ця, дихави́чний: — астма [21] — хвороба легенів (астма) [9;I]  Словник з творів Івана Франка
2. дихавиця — дихави́ця іменник жіночого роду астма діал.  Орфографічний словник української мови
3. дихавиця — див. АСТМА; дихавка.  Словник синонімів Караванського
4. дихавиця — -і, ж., зах. Астма.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. дихавиця — ди́хавиця мед. астма (ср, ст): Славцю, у малої Настки напад дихавиці, знову викликали наглу поміч, тож візиту до вас мусимо відкласти на інший час (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. дихавиця — див. астма  Словник синонімів Вусика
7. дихавиця — А́СТМА (хвороба), Я́ДУ́ХА, ЗАДУ́ХА, УДУ́ШШЯ діал., ДИХАВИ́ЦЯ зах. Старий.. зупинився, важко дихаючи від астми (Ю. Яновський); Дід Левко покашлював на подвір'ї — не дає спокою ядуха (І. Драч); Я трохи покуштував газу.  Словник синонімів української мови
8. дихавиця — Дихави́ця, -ці; дихави́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. дихавиця — ДИХАВИ́ЦЯ, і, ж., зах. Астма. Де-небудь стане [мати] з газдинями на вулиці чи коло церкви, то й зараз наводить на це, що дихавицю має (Кобр., Вибр., 1954, 191); [Недужі:] — А мені ноги одібрало. — Мене ж дихавиця мучить… (Мам., Тв., 1962, 147).  Словник української мови в 11 томах