дитячий

Дитячий, -а, -е

Дѣтскій. Згадали наші забавки давні, дитячі, — пригадали й дівочі безсумні часи. МВ. ІІ. 179. на дитячий розум перейшов. Впалъ въ дѣтство. Ном. № 6248.

Значення в інших словниках

1. дитячий — дитя́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дитячий — (- літа) малечий; (розум) незрілий, недозрілий, недосвідчений, зелений, наївний, недорозвинений; д. дитинний, діточий, дитинячий.  Словник синонімів Караванського
3. дитячий — [диет’ачией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і  Орфоепічний словник української мови
4. дитячий — -а, -е. 1》 Прикм. до дитина і діти I. || Признач. для дітей. || у знач. ім. дитяча, -чої, ж. Кімната для дітей. Дитяча консультація — лікувально-профілактична установа для дітей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. дитячий — А, -е. 1. Дешевий. Дитячі ціни. 2. Несерйозний. Дитячий рівень.  Словник сучасного українського сленгу
6. дитячий — ДИТЯ́ЧИЙ (стосовний дитини, дитинства: як у дитини), МАЛЕ́ЧИЙ розм., ДИТИ́ННИЙ розм., ДИТИ́НЯЧИЙ розм., ДІТО́ЧИЙ діал. В уяві Небесника з'явилися дві голови дитячі (М. Томчаній); Папір з малечих літ псувати Навик я (М.  Словник синонімів української мови
7. дитячий — Дитя́чий, -ча, -че; -тя́чі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. дитячий — ДИТЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до дити́на і ді́ти¹. Мені здалося, що несподівано вернулись мої давні дитячі літа (Н.-Лев., II, 1956, 402); Дитячий сміх розноситься в садах (Сос., Солов. далі, 1957, 81); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах