дитячий
ДИТЯ́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до дити́на і ді́ти¹.
Мені здалося, що несподівано вернулись мої давні дитячі літа (Н.-Лев., II, 1956, 402);
Дитячий сміх розноситься в садах (Сос., Солов. далі, 1957, 81);
*У порівн. Веселий, ніби дитячий, сміх розтулив тітчині вуста й розлігся по хаті разом з дядьковим сміхом (Коцюб., І, 1955, 464);
// Признач. для дітей.
Казку сю я хотіла послать в Галичину в дитячий журнал, якщо вдасться мені добре ця проба, то писатиму більш (Л. Укр., V, 1956, 18);
Радянська дитяча література — багатонаціональна література (Літ. газ., 9.III 1950, 4);
// у знач. ім. дитя́ча, чої, ж. Кімната для дітей.
Там, у дитячій, не світилося, але відблиски заграв кидали крізь вікно широку смугу червонуватого світла (Смолич, II, 1958, 33).
Дитя́чий буди́нок — навчально-виховний заклад з інтернатом для дітей, які не мають батьків.
Нарешті вони опинилися на подвір’ї дитячого будинку (Панч, Ерік.., 1950, 66);
Дитя́ча консульта́ція — лікувально-профілактична установа для дітей.
Об’єднані дитячі та жіночі консультації були [у 1940 році] не тільки в усіх містах, але й у кожному районному центрі і деяких.. селах (Матеріали охор. здоров’я.., 1957, 124);
Дитя́че місте́чко — позашкільний виховний заклад, який організовує дозвілля і виховання дітей;
Дитя́чий садо́к — установа, в якій здійснюється догляд і виховання дітей дошкільного віку (після трьох років).
Щоранку батько одвозив Полінку в дитячий садок, а ввечері, після роботи забирав її додому (Автом., Щастя.., 1959, 6);
Дитя́чі я́сла — установа, в якій здійснюється догляд і виховання дітей до трьох років.
На кожній рудні є дитячі ясла (Панч, Синів.., 1959, 10).
2. Власт. дитині; такий, як у дитини.
Через стрічки було видно тонкий, рівний, як стріла, ще дитячий стан [Онисі] (Н.-Лев., III, 1956, 17);
Дитячою щирістю переконливо звучали її слова (Ле, Опов. та нариси, 1950, 320);
// перен., ірон. Не такий, як у серйозної, дорослої людини; незрілий, наївний.
На дитячий розум перейшов (Номис, 1864, № 6248);
// у знач. ім. дитя́че, чого, с. Власт. дитині, характерне для її поведінки і т. ін.
В ній було ще багато дитячого, вона хвилювалась і червоніла (Мик., II, 1957, 362).
◊ Дитя́ча хворо́ба чого — про недоліки, характерні для початкового періоду розвитку чого-небудь.
На початку 30-х років Горький справедливо вказав на таку дитячу хворобу літератури, як схильність декого з письменників, як він писав, «форсити образами» (Талант.., 1958, 33).
Словник української мови (СУМ-11)